Як діти сприймають війну? Страждає чи їх психіка? Що робити батькам, щоб допомогти дітям пережити скрутні часи? Перший раз цей текст був опублікований на https://site.ua/elena.murza1mariupol
Діти різного віку по-різному сприймають війну. Від народження до 5-6 років діти не сприймають війну так як дорослі, як злу скруту, яка несе смерть, руйнування, втрати. Дитина до 5-6 років зв’язана з батьками, насамперед з матір’ю, настільки сильно, що малеча спокійна, коли спокійні батьки, навіть коли навкруги звуки роботи ППО, чи хвилюється, якщо матір починає хвилюватись, коли передивляється новини. Війна для цих діточок не існує, коли батьки спокійні, та існує напруга і тревога, коли батьки тривожні.
Тому насамперед батькам та дорослим поряд з малолітньою дитиною треба дотримуватись правил психологічної безпеки, не реагувати острахом чи хвилюванням так, щоб жахати дітей, а реагувати на жахливі випадки так, як реагують на якісь буденні справи. Не треба багато роз’яснень, вкажіть одну маленьку причину того, що відбувається, зрозумілу малечі. Наприклад: «Треба піти у бомбосховище, тому що коли ми чуємо такий сигнал, туди йдемо». Не потрібно розказувати дитині про війну як страшну та несправедливу подію. Доречні слова батьків до дитини: «Я тебе захищу, навчу, допоможу, я поряд, навіть коли війна».
Що робити, коли батьки не змогли зняти страхи чи горе з обличчя, та дитина це бачить? Розповісти дитині дитячу версію того, що налякало чи засмутило мати. Наприклад, мати плаче, бо получила важку новину про знайомих, дитина підходить до матері та питає, чому. Можна відповісти: «Я плачу бо хвилююсь за нашу тітоньку. А ти пам’ятаєш, які смачні пиріжки вона приносила? Я дам сльозам потекти, а потім зроблю тобі такі ж пиріжки».
Діти від 6 до 10 років вже починають усвідомлювати дуже важливі речі, що таке смерть, що батьки не завжди допоможуть. Вони відкривають, що є дорослі, які у деяких випадках важливіші, ніж батьки, що є недобрі дорослі, є вороги, які бажають вбивати. Іноді ці усвідомлення приводять до шокового стану, появи стійких страхів, плохої поведінки, порушень сну, навіть до неврозів. У психолога є для цього велике правило, яке підходить на всі ці випадки, це правило «легалізації». Дитина має право знати, що таке смерть, можна це розказати на прикладі випадків з твариною . Не буде такою травмою, а навпаки навчіть обережності, коли зламати гілочку дерева, та показати, що знову гілка цілою не стане. Коли дитина знає, що таке смерть, та що смерть приходить у кінці життя, це вже легше, ніж боятися смерті, коли про неї ніхто не говорить, а відчуття чогось непромовленого і жахливого є.
Війна також має право на обговорення, хто ворог, хто захисник. Можна казати: «Війна — це ненормально, але біля тебе є улюблені люди, ти не один, це жахіття пройде, треба чекати». Окремо потрібно обговорити поведінку при обстрілах, яке самопочуття, як самому себе заспокоїти, чому потрібно йти в укриття, чи не виходити на подвір’я, та сідати подалі від вікон.
У цьому віці діти вже мають право знати, що батьки теж бояться. Але після цих розмов обов’язкове закінчення- це обійми, та щирі слова: «Я зроблю все, щоб тебе захистити. Я сподіваюсь, все буде добре».
Діти цього віку дуже люблять слухати історії, тому краще розказати не зайвий раз правила поведінки, а якусь гарну історію, хоч, можливо, і вигадану. Як історія про восьмирічного Миколу, який боявся сирен, а потім зустрів старшого друга, який навчив його не боятися, а займати безпечне місце подалі від вікон та проводити цей час у грі в шахи. Обов’язково додати, що тепер Микола заспокоївся, тому що кожну тривогу грає з кимось у шахи, іноді онлайн, у самому безпечному куті будинка. І додати: «А ти знайдеш, що тебе допоможе заспокоїтись? Коли ні, давай пошукаємо разом».
Підлітки сприймають досвід війни дуже ярко. Все, що в них було не так, та доставляло їм та оточуючим маленькі неприємності, зараз стає більшим. Чуттєві підлітки стають більш чуттєвими, активні ще більш активними, збільшується замкнутість у замкнутих та сексуальність у тих, хто всім цікавиться. Велика ймовірність, що тривога під час війни призведе до поганої поведінки, та проблемах у навчанні. Це тимчасове явище у багатьох підлітків, котрі як можуть, демонструють сполох, як питання до дорослого світу, що робити. При вашому спокої, гуморі та допомозі це проходить, і залишається досвід подолання стресу. Коли батьки дуже хвилюються та привертають до проблем підлітків багато уваги, або зовсім ігнорують почуття та страхи підлітків, ситуація може погіршитися.
Що можуть дорослі? Говорить підлітку майже все, що коїться навкруги, але тільки коли це його цікавить, та щось складне все ж залишати поза увагою. Можливо розказувати про свої почуття, але дуже коротко. Добре цікавитись почуттями підлітків, коли він/вона у настрої відповідати. Підліток іноді дуже багато говорить про свої почуття, відчуття втрати, страхи — нехай говорить, так він зменшує внутрішню напругу. Коли юнак задає багато смислових питань, треба чесно відповідати, не вдаючись до багатозначності сприйняття. Із підлітками можна відверто говорити про війну.
Зміриться з тим, що іноді підлітки бувають поруч, але в зоні недосяжності, не бажають спілкуватися. Або вони можуть несподівано стрибати, як восьмирічний школяр, чи вередувати як дитина. Це нормальне явище, а при постійних стресах воно ще яскравіше. Сприймайте це з доброю посмішкою, та не зупиняйте, хай стрибає, це теж допоможе зняти напругу. Навпаки, коли це не про вашого хлопця чи дівчину, то почніть стрибати з ним разом, чи потанцюйте, чи зробіть масаж одне одному. Хороша новина, що багато того, що вас може засмутити, проходить з віком, або коли прикладаєте зусилля.
Обов’язково знайдіть форму та час, потрібний настрій у обох, щоб поговорити про смерть, цінність життя, героїзм воїнів, нелюдяність ворогів. Повторюйте іноді, що ви любите свого юнака чи дівчину, пишаєтесь ним, чи нею, навіть коли досягнення скромні. Обговорюйте, як ви підсилюєте безпеку, а що може призвести то прикрих випадків, як цьому протидіяти, підкресліть важливість якихось думок юнака.
Дуже часто підліток починає доводити батькам, що він вже дорослий, та може їх не слухати. Тоді допомагає розмова з іншим поважним дорослим, родичом, чи психологом. Але найбільший авторитет у підлітків мають юнаки та дівчата, які старші їх на два-три роки. Пошукайте по своїх родичах та друзях таких розсудливих щирих юнаків, та організуйте зустріч під будь-яким приводом.
Ви маєте право наполягати на дотриманні підлітком правил, але краще діє договір між вами двома з санкціями при невиконанні, які обговорюються самим підлітком. Не забувайте казати юнакам та дівчатам, що ви поряд, можете їх вислухати, та щиро любите їх такими, якими вони є.
Коли ситуація напружена, дуже добре, коли ви записуєте свої питання, а потім йдете консультуватися у психолога. Це можливо як з підлітком, так і без нього.